by admin | Тра 29, 2026 | БРАТСТВО, МОЛИТВА, МОНАСТИР, НОВИНИ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА
Щороку через 50 днів після Великодня християни святкують Трійцю — день, присвячений трьом іпостасям Господа. Оскільки дата свята залежить від місячного календаря, вона щороку змінюється. В українській традиції це свято також відоме як П’ятдесятниця або Зелені свята і пов’язане з багатьма народними обрядами та звичаями.
Коли Трійця 2026 року
Трійця — одне з найважливіших християнських свят. Воно вшановує подію, описану у Біблії: після воскресіння Ісус привів учнів на гору, і на них зійшов Святий Дух, даруючи силу проповідувати. Саме тоді людство через апостолів побачило Бога в трьох іпостасях.
Обчислити дату Трійці просто: додаємо 50 днів до Великодня. У православних українців Великдень 2026 року припадає на 12 квітня, тому Трійця святкуватиметься 31 травня. Для католиків Великдень на тиждень раніше, 5 квітня, тож їхня Трійця припадає на 24 травня. Цього року православне Зелене свято настає досить рано — майже в кінці весни, а не влітку, як зазвичай.
Як святкують Трійцю в Україні
В Україні Трійця є державним святом, тож понеділок 1 червня 2026 року мав би бути вихідним. Проте під час воєнного стану ця норма не діє.
За народними звичаями, Трійця знаменує початок Русального тижня. Дівчата вбиралися в костюми русалок, плели вінки, грали в обрядові ігри та ворожили на суджених. У сам день свята українці йшли до церкви, освячували трави, зелень і польові квіти, а ввечері збиралися всією родиною за святковим столом. Молодь часто використовувала це свято для сватання та знайомств.
Церковні заборони на Трійцю схожі на інші великі свята: не можна важко працювати, сваритися, вживати алкоголь, скупитися чи бажати зла. Народні повір’я додавали ще одне: купатися в річці цього дня не варто, інакше русалки можуть затягнути на дно.
https://tsn.ua/
by admin | Тра 12, 2026 | БРАТСТВО, МОЛИТВА, МОНАСТИР, НОВИНИ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА
«Щодо схизматичної діяльності нечисленної групи осіб, які безпідставно використовують найменування Української Православної Церкви Київського Патріархату»
Текст схвалений на Синодальному засіданні 11 травня 2026 р.
Від імені Священного Синоду Православної Церкви України Секретаріат Синоду публічно сповіщає всіх, кого це може стосуватися, що на підставі рішення Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 15 грудня 2018 р. та Об’єднавчого Собору в Святій Софії 15 грудня 2018 р., УПЦ Київського Патріархату від зазначеного моменту припинила окреме існування як юрисдикція та релігійне об’єднання, бо цілком і повністю увійшла до складу Православної Церкви України.
Назви «Українська Православна Церква Київський Патріархат», «Київська Патріархія» та похідні від них офіційно державою закріплені за Київською Митрополією УПЦ (ПЦУ), як єдиним універсальним правонаступником релігійного об’єднання УПЦ КП. Використання цих назв без дозволу є порушенням закону.
Діяльність нечисленної групи осіб, яка після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета безпідставно і самоуправно оголошує себе «Українською Православною Церквою Київського Патріархату», насправді є невдалою спробою маргінальної групи породити схизму, за чим ясно видно російські інтереси та впливи. Ця група налічує всього декілька осіб, більша частина з яких перебуває поза межами України. Вона не є релігійною організацією, а лише використовує церковні символи та назви у власних інтересах.
Намагаючись надати якесь значення власним діям, ця група прагне залучати до себе подібних до них схизматиків з інших країн, зокрема з Греції, Чехії та інших. Ані до справжніх потреб православних українців закордоном, ані до блага Церкви в Україні такі дії не мають жодного стосунку. Тому Священний Синод категорично засуджує та відкидає їх.
Священний Синод знову, як вже раніше не один раз це робив, категорично заявляє, що особи з числа цієї групи, які видають себе або у майбутньому видаватимуть себе за «єпископів УПЦ Київського Патріархату» – не були і не є єпископами. Вони не належать до ієрархів Православної Церкви України, а їхні самопроголошені титули та звання Православна Церква України ніколи не визнавала і не визнає.
За канонічні злочини Священний Синод на своєму засіданні 11 травня 2026 р. позбавив сану раніше заборонених у священнослужінні осіб – монахів Никодима Кобзаря, який іменує себе «патріархом», Михаїла Ковалюка та Никона Граблюка, які називають себе «митрополитами». Ці особи ніколи не були єпископами, а тепер втратили і сан священника, який колись мали. Такі самі канонічні покарання можуть бути застосовані до всіх священнослужителів, які будуть підтримувати схизматичну діяльність зазначеної групи, про що Священний Синод публічно попереджає.
Одночасно засвідчуємо радість з приводу того, що, виконуючи настанову спочилого Патріарха Філарета шукати єдності та миру, близько 20 громад і кліриків, які раніше не мали спілкування з ПЦУ, тобто переважна більшість, вже відновили його. Синод закликає тих, хто ще не примирився з Помісною Церквою – зробити це, на ділі засвідчивши свою любов до Бога і до України.
Від Секретаріату Священного СинодуМикола Боклан
by admin | Бер 20, 2026 | БРАТСТВО, МОЛИТВА, МОНАСТИР, НОВИНИ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА
Предстоятель і Київська Митрополія Православної Церкви України з глибоким сумом сповіщають всеукраїнській пастві, що 20 березня 2026 року від наслідків загострення хронічних хвороб на 98-му році життя, 77-му році чернецтва та на 65-му році архієрейства упокоївся у Бозі Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній висловив глибоке співчуття рідним і близьким спочилого Святійшого владики.
«Особа і численні добрі справи спочилого Патріарха Філарета по праву посідають особливе місце в сучасній історії як помісної Української Православної Церкви, так і в цілому України – зазначив Предстоятель ПЦУ. – Очоливши шість десятиліть тому Київську кафедру, Патріарх Філарет як Екзарх України, як Предстоятель УПЦ та Предстоятель УПЦ КП зробив багато для збереження церковного життя в роки радянських утисків Церкви, в час духовного відродження України та особливо в роки боротьби за утвердження церковної автокефалії.
Саме завдяки його рішенню та свідомій позиції стало можливим успішне проведення 15 грудня 2018 року Об’єднавчого Собору в Святій Софії у Києві, організаційне створення єдиної помісної Православної Церкви України, отримання Томосу про автокефалію. І попри подальші усім відомі складні події ми щиро засвідчуємо, що завжди незмінно шанували внесок Патріарха Філарета у розбудову Церкви. Саме тому з великою духовною радістю сприйняли і я особисто, і мабуть усі в Православній Церкві України наші з Патріархом нещодавні зустрічі та спільну молитву, які стали свідченням перемоги любові та братнього миру у Христі.
Ми глибоко засмучені тим, що Патріарх Філарет відійшов від життя світу цього, але віримо у Божу милість до нього та підносимо за упокоєння його душі наші молитви. Ми будемо робити все необхідне для того, щоби належно вшанувати пам’ять нашого Почесного Патріарха, гідно проводивши його в останню земну путь» – відзначив Блаженнійший владика.
Київська Митрополія закликає єпископат, духовенство та вірних ПЦУ підносити молитви за спокій душі новопреставленого Патріарха Філарета та невдовзі офіційно оголосить про розклад заходів прощання зі спочилим Патріархом, його відспівування та поховання.
Біографічна довідка
Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (в миру Михайло Антонович Денисенко), ієрарх на спокої Православної Церкви України, народився 23 січня 1929 р. в с. Благодатне Амвросіївського району Донецької області в українській родині Антона і Меланії Денисенків. Втратив батька, який загинув на фронті ІІ Світової війни у 1943 році, що вплинуло на юного Михайла, який глибоко навернувся до віри та попри радянську атеїстичну пропаганду твердо вирішив присвятити своє життя служінню Церкві.
У 1946-48 рр. навчався у Одеській духовній семінарії, яку закінчив з відзнакою, продовживши навчання в Московській духовній академії. 1 січня 1950 р. у Троїце-Сергієвій лаврі був пострижений у чернецтво з іменем Філарет, на честь праведного Філарета Милостивого. 15 січня того ж року рукоположений на ієродиякона, а на день Святої Тройці 18 червня 1951 року – на ієромонаха.
У 1952 році закінчив курс МДА з вченим ступенем кандидата богослів’я і був призначений викладачем Священного Писання в Московській духовній семінарії. Одночасно виконував обов’язки благочинного Троїце-Сергієвої лаври. З 1953 року викладав у Московській духовній академії.
У 1953–1954 навчальному році Вчена Рада МДА присвоїла звання доцента. У 1956 році призначений інспектором Саратовської духовної семінарії із зведенням у сан ігумена. У 1957 році переведений на посаду інспектора Київської духовної семінарії, а 12 липня 1958 року зведений у сан архімандрита і призначений ректором Київської духовної семінарії.
1960 року призначений керуючим справами Українського Екзархату РПЦ і настоятелем Володимирського кафедрального собору м. Києва, а з червня 1961 року по січень 1962 року був настоятелем подвірʼя РПЦ при Олександрійському Патріархаті у місті Олександрії (Єгипет).
4 лютого 1962 року в м. Ленінграді відбулася хіротонія на єпископа Лузького, вікарія Ленінградської єпархії РПЦ. Виконував обов’язки керівника Ризької єпархії. З жовтня 1962 по грудень 1964 року – єпископ Віденський і Австрійський РПЦ. З грудня 1964 по травень 1966 року – єпископ Дмитровський, ректор МДАіС.
14 травня 1966 року зведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду РПЦ, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. 1968 року зведений у сан митрополита. З травня по червень 1990 р. – місцеблюститель Московського патріаршого престолу, головував на Помісному соборі РПЦ 1990 р.
У зв’язку з перетворенням Українського Екзархату РПЦ на самостійну в управлінні Українську Православну Церкву Архієрейським Собором УПЦ у липні 1990 року одноголосно обраний Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем УПЦ (в складі РПЦ). Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. підтвердив це обрання та висловив довіру як Предстоятелю УПЦ.
У зв’язку з проголошенням відновлення незалежності України на підставні рішення Священного Синоду та Архієрейського Собору УПЦ, скликав і очолив 1-3 листопада 1991 р. Собор УПЦ, який одноголосно підтримав рішення про необхідність автокефалії УПЦ. За це був підданий тиску з боку керівництва РПЦ, яке за будь-яку ціну прагнуло не допустити незалежності Української Церкви. У травні 1992 р. на підставні рішень, які не відповідали Статуту УПЦ, був де-факто усунутий від керівництва УПЦ, а потім безпідставно рішенням Архієрейського Собору РПЦ був оголошений «позбавленим сану». Ніколи не визнавав цього рішення, вважаючи його канонічно безпідставним, та звернувся з апеляцією на нього до Вселенського Патріарха Варфоломія. У наступні роки неодноразово поновлював цю апеляцію, востаннє – у 2018 р.
25 червня 1992 р. на Об’єднавчому Соборі в м. Києві підтримав рішення про об’єднання УАПЦ та УПЦ в Українську Православну Церкву Київського Патріархату, за рішенням Собору отримав посаду заступника Патріарха з титулом митрополита Київського. Після обрання на Предстоятеля УПЦ КП 22 жовтня 1995 р. у Володимирському кафедральному соборі м. Києва відбулася його інтронізація з титулом «Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України».
11 жовтня 2018 р. Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, розглянувши апеляції, визнав рішення РПЦ про «позбавлення сану», винесене щодо Митрополита Філарета у 1992 р., не відповідним канонам, прийнявши його у спілкування як колишнього митрополита Київського.
Виконуючи попередні домовленості, за рішенням Архієрейського Собору УПЦ КП 15 грудня 2018 р. скликав у храмі Малої Софії у Києві Помісний Собор УПЦ КП, який прийняв рішення про припинення окремого існування релігійного об’єднання УПЦ КП та про входження до єдиної Православної Церкви України. На підставі прийнятого Об’єднавчим Собором 15 грудня 2018 р. Статуту ПЦУ став постійним членом Священного Синоду ПЦУ як Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України та керівник окремої єпархії у м. Києві.
Від червня 2019 року – архієрей на спокої Православної Церкви України.
За свою церковну, громадську та миротворчу діяльність нагороджений численними церковними та світськими нагородами. У січні 2019 року отримав найвищу державну відзнаку – звання Герой України.
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
З великим сумом та скорботою сприйняв вістку про смерть видатного українця, Героя України, Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Руси-України, предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату…
Вічна, світла пам’ять і Царство Небесне, Ваша Святосте…
Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу спочилого раба Свого у вічному блаженстві.
Стратиг Братства
Микола Боклан
