Упокоївся у Бозі Святійший Патріарх Філарет

Упокоївся у Бозі Святійший Патріарх Філарет

by | Бер 20, 2026 | БРАТСТВО, МОЛИТВА, МОНАСТИР, НОВИНИ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА

Предстоятель і Київська Митрополія Православної Церкви України з глибоким сумом сповіщають всеукраїнській пастві, що 20 березня 2026 року від наслідків загострення хронічних хвороб на 98-му році життя, 77-му році чернецтва та на 65-му році архієрейства упокоївся у Бозі Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній висловив глибоке співчуття рідним і близьким спочилого Святійшого владики.

«Особа і численні добрі справи спочилого Патріарха Філарета по праву посідають особливе місце в сучасній історії як помісної Української Православної Церкви, так і в цілому України – зазначив Предстоятель ПЦУ. – Очоливши шість десятиліть тому Київську кафедру, Патріарх Філарет як Екзарх України, як Предстоятель УПЦ та Предстоятель УПЦ КП зробив багато для збереження церковного життя в роки радянських утисків Церкви, в час духовного відродження України та особливо в роки боротьби за утвердження церковної автокефалії.

Саме завдяки його рішенню та свідомій позиції стало можливим успішне проведення 15 грудня 2018 року Об’єднавчого Собору в Святій Софії у Києві, організаційне створення єдиної помісної Православної Церкви України, отримання Томосу про автокефалію. І попри подальші усім відомі складні події ми щиро засвідчуємо, що завжди незмінно шанували внесок Патріарха Філарета у розбудову Церкви. Саме тому з великою духовною радістю сприйняли і я особисто, і мабуть усі в Православній Церкві України наші з Патріархом нещодавні зустрічі та спільну молитву, які стали свідченням перемоги любові та братнього миру у Христі.

Ми глибоко засмучені тим, що Патріарх Філарет відійшов від життя світу цього, але віримо у Божу милість до нього та підносимо за упокоєння його душі наші молитви. Ми будемо робити все необхідне для того, щоби належно вшанувати пам’ять нашого Почесного Патріарха, гідно проводивши його в останню земну путь» – відзначив Блаженнійший владика.

Київська Митрополія закликає єпископат, духовенство та вірних ПЦУ підносити молитви за спокій душі новопреставленого Патріарха Філарета та невдовзі офіційно оголосить про розклад заходів прощання зі спочилим Патріархом, його відспівування та поховання.

Біографічна довідка

Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (в миру Михайло Антонович Денисенко), ієрарх на спокої Православної Церкви України, народився 23 січня 1929 р. в с. Благодатне Амвросіївського району Донецької області в українській родині Антона і Меланії Денисенків. Втратив батька, який загинув на фронті ІІ Світової війни у 1943 році, що вплинуло на юного Михайла, який глибоко навернувся до віри та попри радянську атеїстичну пропаганду твердо вирішив присвятити своє життя служінню Церкві.

У 1946-48 рр. навчався у Одеській духовній семінарії, яку закінчив з відзнакою, продовживши навчання в Московській духовній академії. 1 січня 1950 р. у Троїце-Сергієвій лаврі був пострижений у чернецтво з іменем Філарет, на честь праведного Філарета Милостивого. 15 січня того ж року рукоположений на ієродиякона, а на день Святої Тройці 18 червня 1951 року – на ієромонаха.

У 1952 році закінчив курс МДА з вченим ступенем кандидата богослів’я і був призначений викладачем Священного Писання в Московській духовній семінарії. Одночасно виконував обов’язки благочинного Троїце-Сергієвої лаври. З 1953 року викладав у Московській духовній академії.

У 1953–1954 навчальному році Вчена Рада МДА присвоїла звання доцента. У 1956 році призначений інспектором Саратовської духовної семінарії із зведенням у сан ігумена. У 1957 році переведений на посаду інспектора Київської духовної семінарії, а 12 липня 1958 року зведений у сан архімандрита і призначений ректором Київської духовної семінарії.

1960 року призначений керуючим справами Українського Екзархату РПЦ і настоятелем Володимирського кафедрального собору м. Києва, а з червня 1961 року по січень 1962 року був настоятелем подвірʼя РПЦ при Олександрійському Патріархаті у місті Олександрії (Єгипет).

4 лютого 1962 року в м. Ленінграді відбулася хіротонія на єпископа Лузького, вікарія Ленінградської єпархії РПЦ. Виконував обов’язки керівника Ризької єпархії. З жовтня 1962 по грудень 1964 року – єпископ Віденський і Австрійський РПЦ. З грудня 1964 по травень 1966 року – єпископ Дмитровський, ректор МДАіС.

14 травня 1966 року зведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду РПЦ, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. 1968 року зведений у сан митрополита. З травня по червень 1990 р. – місцеблюститель Московського патріаршого престолу, головував на Помісному соборі РПЦ 1990 р.

У зв’язку з перетворенням Українського Екзархату РПЦ на самостійну в управлінні Українську Православну Церкву Архієрейським Собором УПЦ у липні 1990 року одноголосно обраний Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем УПЦ (в складі РПЦ). Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. підтвердив це обрання та висловив довіру як Предстоятелю УПЦ.

У зв’язку з проголошенням відновлення незалежності України на підставні рішення Священного Синоду та Архієрейського Собору УПЦ, скликав і очолив 1-3 листопада 1991 р. Собор УПЦ, який одноголосно підтримав рішення про необхідність автокефалії УПЦ. За це був підданий тиску з боку керівництва РПЦ, яке за будь-яку ціну прагнуло не допустити незалежності Української Церкви. У травні 1992 р. на підставні рішень, які не відповідали Статуту УПЦ, був де-факто усунутий від керівництва УПЦ,  а потім безпідставно рішенням Архієрейського Собору РПЦ був оголошений «позбавленим сану». Ніколи не визнавав цього рішення, вважаючи його канонічно безпідставним, та звернувся з апеляцією на нього до Вселенського Патріарха Варфоломія. У наступні роки неодноразово поновлював цю апеляцію, востаннє – у 2018 р.

25 червня 1992 р. на Об’єднавчому Соборі в м. Києві підтримав рішення про об’єднання УАПЦ та УПЦ в Українську Православну Церкву Київського Патріархату, за рішенням Собору отримав посаду заступника Патріарха з титулом митрополита Київського. Після обрання на Предстоятеля УПЦ КП 22 жовтня 1995 р. у Володимирському кафедральному соборі м. Києва відбулася його інтронізація з титулом «Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України».

11 жовтня 2018 р. Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, розглянувши апеляції, визнав рішення РПЦ про «позбавлення сану», винесене щодо Митрополита Філарета у 1992 р., не відповідним канонам, прийнявши його у спілкування як колишнього митрополита Київського.

Виконуючи попередні домовленості, за рішенням Архієрейського Собору УПЦ КП 15 грудня 2018 р. скликав у храмі Малої Софії у Києві Помісний Собор УПЦ КП, який прийняв рішення про припинення окремого існування релігійного об’єднання УПЦ КП та про входження до єдиної Православної Церкви України. На підставі прийнятого Об’єднавчим Собором 15 грудня 2018 р. Статуту ПЦУ став постійним членом Священного Синоду ПЦУ як Почесний Патріарх Київський і всієї Руси-України та керівник окремої єпархії у м. Києві.

Від червня 2019 року – архієрей на спокої Православної Церкви України.

За свою церковну, громадську та миротворчу діяльність нагороджений численними церковними та світськими нагородами. У січні 2019 року отримав найвищу державну відзнаку – звання Герой України.

Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)

З великим сумом та скорботою сприйняв вістку про смерть видатного українця, Героя України, Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Руси-України, предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату…

Вічна, світла пам’ять і Царство Небесне, Ваша Святосте…

Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу спочилого раба Свого у вічному блаженстві.

Стратиг Братства
Микола Боклан

Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

by | Лис 8, 2025 | МОЛИТВА, НОВИНИ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА

08.11.2025 року 

ДОРОГІ БРАТИ І СЕСТРИ У ХРИСТІ!
Вітаю вас зі святом Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних.
Братству, Святого Архистратига Михаїла, виповнюється 30 років!
Великий Архистратиже Божий, Михаїле, переможцю демонів і бісів, перемагай і знищ всіх наших ворогів – видимих і невидимих. Спаси і збережи наших воїнів від всілякої хвороби й недуги, від смертоносної рани і від наглої смерті – сьогодні, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Величаємо тебе, Архистратиже Михаїле і всіх вас, ангельські небесні сили, що повсякчас прославляєте Господа.
У Символі Віри ми промовляємо такі слова: «Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя, творця неба і землі, всього видимого і невидимого»… Так ми визнаємо існування «невидимого світу», представниками якого є ангели.
Святі Ангели живуть у світі невидимому, духовному. Там вічний Престол Всевишнього, який оточують всі Сили Небесні, які опромінюються від Нього світлом невечірнім.
Святкування Собору Архистратига Божого Михайла та інших Небесних Сил безплотних установлено на початку IV століття на Помісному Лаодикійськом Соборі, що був за кілька років до I-го Вселенського Собору. Лаодикійський Собор 35-м правилом засудив і відкинув єретичне поклоніння ангелам як творцям і правителям світу і затвердив православне шанування їх.
Цей празник головує над усіма святами на честь святих ангелів.. Це Собор возз’єднання, спільнота всіх святих ангелів на чолі з Архистратигом Михаїлом, які всі спільно й одноголосно славлять Пресвяту Трійцю.
Уперше про чини Ангельські повідав апостол Павло своєму учневі, якого він з язичників навернув до Христа, коли був в Афінах. Ім’я цього учня – Дионисій Ареопагит (він був членом Ареопагу, верховного суду Афін). Дионисій все чуте ним від Апостола Павла записав і склав книгу “Про Небесну ієрархію”. Хоч число Ангелів безмірне, але Архангелів тільки сім. Подібно семи світильникам перед престолом Всевишнього, сім Архангелів: Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уриїл, Салафиїл, Ієгудиїл, Варахиїл.
З святого передання нам відомо, що колись сатана був найяснішим із небесних духів, за що він і був названий Люцифером. Але з часом у нього з’явились самолюбство, гордовитість і злоба, захотівши бути як Бог, і він спокусив цим багатьох інших духів. Архангел Михаїл зібрав військо благочестивих ангелів і виступив на війну проти сатани та його ангелів. Підступний сатана не втримався і був скинутий разом зі своїм військом з неба. А Архангел Михаїл з тих пір не перестає і далі боротись за славу Творця, за справу порятунку роду людського…
Ангели слідкують за кожною людиною. Про це свідчить Святе Писання.
Чини ангельські поділяються на три ієрархії – вищу, середню і нижчу, а кожна ієрархія в свою чергу – на три чини.
  • У першій, найвищій ієрархії стоять чини, найближчі до Пресвятої Тройці: серафими, херувими та престоли. Серафими – ангели полум’яноподібні – оточують вогненний Престол Божий і співають славу Господню день і ніч, як це було відкрито святому пророкові Ісайї у видінні (Іс. 6, 2,3). Вони палають любов’ю до Бога і ту любов запалюють у серцях людей. Херувими (Бут. 3, 24) сіяють світом і знанням Бога та розумінням таємниць Божих, і просвітлюють людей. Престоли (Кол. 1, 16) служать правосуддю Божому і силу того правосуддя надають земним престолам, тобто царям і владикам землі.
  • У середній ангельській ієрархії теж стоять три чини: господства, сили і власті. Господства (Кол. 1, 16) мають владу над подальшими чинами ангелів. Вони наставляють поставлених від Бога земних володарів мудрому керуванню. Господства вчать володіти почуттями, приборкувати гріховні похоті, підкорювати плоть духу, панувати над своєю волею, перемагати спокуси. Сили (1 Пет. 3, 22) виконують волю Божу. Вони творять чудеса і посилають благодать чудотворіння та прозорливості угодникам Божим. Сили допомагають людям у несенні послуху, зміцнюють у терпінні, дарують духовну кріпкість і мужність. Власті (1 Пет. 3, 22; Кол. 1, 16) мають владу приборкувати силу диявола. Вони проганяють від людей бісівські спокуси, утверджують подвижників, оберігають їх, допомагають людям у боротьбі зі злими помислами.
  • У нижчу ієрархію входять також три чини: начала, архангели і ангели. Начала (Кол. 1, 16) правлять над нижчими ангелами, направляючи їх до виконання Божественних повелінь. Їм доручено управляти всесвітом, охороняти країни, народи, племена. Начала наставляють людей шанувати інших. Вчать людей, що мають владу на землі виконувати посадові обов’язки не заради особистої слави і вигод, а заради спасіння і користі ближніх. Архангели (1 Сол. 4, 16) звіщають про велике і преславне, відкривають таємниці віри, пророцтва та розуміння волі Божої, зміцнюють в людях святу віру, просвіщаючи їх розум світлом Святого Євангелія. Ангели (1 Пет. 3, 22) найбільш близькі до людей. Вони сповіщають наміри Божі, наставляють людей до доброчесного й святого життя. Вони зберігають віруючих, утримують від падінь, підтримують занепалих, ніколи не залишають нас і завжди готові допомогти, якщо ми захочемо.
Усі чини Небесних Сил мають загальну назву ангелів – по суті свого служіння. Господь відкриває Свою волю вищим ангелам, а вони, своєю чергою, просвічують інших.
Над усіма дев’ятьма чинами поставлений Господом святий Архистратиг Михаїл (у перекладі з єврейської – «хто як Бог»). З цим закликом Архистратиг Михаїл звернувся до всіх ангелів в той час, коли Люцифер збунтувався проти Бога. Сатана був скинутий з неба, натомість Архангел Михаїл утвердився як воєвода усього ангельського світу.
З Священного Писання і Священного Передання відомі також Архангели: Гавриїл – фортеця (сила) Божа, провісник і служитель Божественної всемогутності (Дан. 8, 16; Лк. 1, 26); Рафаїл – лікування Боже, цілитель людських недуг (тов. 3, 16; Тов. 12, 15); Уріїл – вогонь або світло Боже, просвітитель (3 Езд. 5, 20); Селафіїл – молитвеник Божий, що спонукає до молитви (3 Езд. 5, 16); Ієгудиіл – славлячий Бога, зміцнює людей, що трудяться на славу Господню і піклується про відплату їм за подвиги; Варахиїл – податель благословення Божого на добрі справи, він просить милості Божої для людей; Ієремиїл – піднесення до Бога (3 Езд. 4, 36).
На іконах Архангели зображуються відповідно до роду їхнього служіння:
Михаїл – попирає ногами диявола, в лівій руці тримає зелену фінікову гілку, у правій – спис з білою хоругвою (іноді полум’яний меч), ​​на якій зображений червлений хрест.
Гавриїл – із райською гілкою, принесеною ним Пресвятій Діві, або зі ліхтарем у правій руці і дзеркалом з яспису – у лівій.
Рафаїл – тримає посудину з цілющими зіллями в лівій руці, а правою веде Товію, що несе рибу.
Уріїл – у піднятій правій руці – оголений меч на рівні грудей, в опущеній лівій руці – “полум’я вогненне”.
Селафіїл – в молитовному положенні, що дивиться вниз, руки складені на грудях.
Іегудиіл – у правиці тримає золотий вінець, у лівій руці – бич із трьох червоних (або чорних) вервій (шнур).
Варахиїл – на його одязі безліч рожевих квітів.
Ієремиїл – тримає в руці терези.
Православна Церква кожен рік святкує свято Архистратига Михаїла, який охороняє Церкву і прославляє Бога, і всіх сил небесних, безтілесних, прославляючи велич Пресвятої Тройці. Архистратиг Михаїл є перший охоронець людей.
На службі Божій співають: “Величаємо Тебе, святий Архістратиже Михаїле, і всіх Вас, ангельські Сили Небесні, що повсякчас прославляєте Господа”.
Святі Ангели мешкають на Небі, у невидимому світі, тобто духовному. Там вічний Престол Всевишнього, оточений усіма Силами Небесними, які осяяні Його світлом. Почитання святих Ангелів у Церкві Божій настільки ж давнє, як і сама Церква. Воно не припиняється, починаючи з перших часів існування світу.
У Старому Завіті пророк Мойсей отримав від Бога заповіді, і в той самий час прийняв від Нього наказ поставити в скинії, тобто в стародавньому переносному храмі, золоті зображення Херувимів. В образі ангелів багаторазово був Сам Бог. Явління святих ангелів завжди збуджували в людях високе благоговіння, і місця цих явлінь були священними.
Бажаю всім міцного здоров’я, миру, невичерпної енергії, гідних побратимів, сил тілесних та духовних, благополуччя та перемоги над москалем-окупантом.

 

 

 

 

Слава Україні!
Пресслужба Братства

 

 

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА СОБОРУ АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА ТА ІНШИХ НЕБЕСНИХ СИЛ БЕЗПЛОТНИХ

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА СОБОРУ АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА ТА ІНШИХ НЕБЕСНИХ СИЛ БЕЗПЛОТНИХ

by | Лис 7, 2025 | МОЛИТВА, МОНАСТИР, НОВИНИ, ПОДІЇ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА

07/11/2025

 

Напередодні свята Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, 7 листопада 2025 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Всенічне бдіння в кафедральному храмі Православної Церкви України – Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі.

Його Блаженству співслужив єпископат з усієї України, всечесна братія монастиря та численне запрошене духовенство.

Слава Україні!
Пресслужба Братства

Джерело: archangel.kiev.ua

 

 

МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ ЗУСТРІВСЯ З ПАТРІАРХОМ ФІЛАРЕТОМ

МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ ЗУСТРІВСЯ З ПАТРІАРХОМ ФІЛАРЕТОМ

by | Лис 5, 2025 | БРАТСТВО, МОЛИТВА, МОНАСТИР, НОВИНИ, ПОДІЇ, ПРАВОСЛАВІЄ, ПЦУ, УКРАЇНА

05/11/2025

 

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 5 листопада 2025 року зустрівся у своїй резиденції зі Святійшим Патріархом Філаретом.

Попередньо Предстоятель Православної Церкви України відвідував владику Філарета у його резиденції 26 жовтня 2025 р. та особисто привітав Його Святість з нагоди 30-ліття від дня інтронізації.

У новій зустрічі, яка відбулася у Митрополичому домі, також взяли участь митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Донецький і Маріупольський Сергій, митрополит Білоцерківський Євстратій та архієпископ Вишгородський Агапіт.

На початку спілкування Блаженнійший Митрополит Епіфаній ще раз привітав Святійшого Патріарха Філарета з 30-літтям від дня інтронізації та висловив вдячність за його багаторічне служіння у розбудові автокефальної Української Православної Церкви. Протягом зустрічі пролунали теплі спогади щодо різних етапів церковного служіння Патріарха Філарета. Також йшлося про виклики російської агресії та про ситуацію на тимчасово окупованих територіях України.

Всі відзначили, що використання української мови в богослужінні є наріжним каменем її розвитку й утвердження, засвідчивши видатний внесок особисто Святійшого владики у цю справу.

Митрополит Епіфаній наголосив, що здобутки Церкви стали міцним фундаментом, який уже не зможуть зруйнувати жодні вороги.

«Слава Богу, що ми можемо так спілкуватися. Треба виявляти любов і постійно дякувати Богові за всі Його благодіяння», – підкреслив Святійший Патріарх Філарет. «Бог є любов. В Царстві Божому панує любов, Бог з любові сотворив світ, постраждав. Тому і ми маємо любити один одного».

На відзнаку заслуг Святійшого Патріарха Філарета у відродженні Михайлівського Золотоверхого собору з нагоди 25-ліття його освячення йому була вручена Подяка від Предстоятеля ПЦУ.

Після зустрічі Патріарх оглянув Митрополичий дім, підкресливши ошатність резиденції.

Далі у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі була звершена спільна молитва за перемогу України над російським агресором та настання справедливого миру, а Патріарх благословив присутніх на молитві.

Слава Україні!
Пресслужба Братства

Джерело: archangel.kiev.ua

 

 

 

IMG_6128

IMG_6125

IMG_6113

IMG_6127

IMG_6114

IMG_6115

IMG_6125 (1)

IMG_6122

IMG_6124

IMG_6123

IMG_6116

IMG_6129

IMG_6119

IMG_6117

IMG_6131

IMG_6126

СИЛА МОЛИТВИ

СИЛА МОЛИТВИ

by | Лют 18, 2025 | МОЛИТВА, НОВИНИ, ПЦУ

“Слова без думки до неба не доходять”, – говорить король в “Гамлеті”. Промовляти слова молитви і молитися – зовсім не одне і те ж.

Якось вранці, кілька років тому, я зібрався в перукарню, тому що вдень мені треба було їхати в Лондон. Однак з першого ж листа, який я відкрив, я дізнався, що їхати туди не треба. Тоді я вирішив відкласти і стрижку. Але тут в моїй думці щось настирливо заговорило, майже зазвучало: “Йди до перукаря…” Не в силах це витримати, я пішов. У перукаря мого було багато незгод, і мені іноді вдавалося допомогти йому. Не встиг я відкрити двері, як він вигукнув: “Ох, я так молився, щоб ви сьогодні вранці прийшли!” І справді, прийди я на день пізніше, я б не зміг йому допомогти. Я був здивований; дивуюся і зараз. Звичайно, безперечним доказом це служити не може. Бувають збіги. Напевно, є телепатія.

Стояв я біля ліжка хворої, буквально з’їдженої раком. Посунути її хоч би трохи могли тільки три людини відразу. Лікарі обіцяли їй місяці життя, сестри (яким завжди видніше) – лічені тижні. Одна хороша людина помолилася за неї. Через рік вона ходила по крутих стежинках, а рентгенолог говорив: “Ні, це просто чудо!” Можливо і чудо, але не доказ. Всі медики згідні з тим, що їх наука не з точних. Медичні прогнози не завжди не виправдовуються і без чудес. Словом, якщо хочете, ви маєте право не повірити в зв’язок між молитвою і зціленням. Виникає питання: “Яке ж свідчення безперечне?”. Відповідь нескладна: на відміну від науки, тут таких свідоцтв немає і бути не може.

Деякі явища доводяться одноманітністю нашого досвіду. Закон тяжіння – це закон, тому що ніхто з нас не бачив, щоб тіла йому не підкорялися. Однак, якби навіть трапилося все, про що моляться люди, це ніяк не довело б того, що зветься силою молитви. Молитва – це благання, прохання. Сама суть прохання, що відрізняє її від наказу, в тому, що можна їй слухати, можна і не слухати. Коли Всезнаючий чує прохання досить безглуздих сотворінь, Він, звичайно, може їх не виконати. Незмінний “успіх” молитви не був би свідченням на користь християнства. Це швидше чаклунство, магія – здатність деяких людей напряму впливати на хід подій.

Безсумнівно, в Євангелії є слова, на перший погляд, що обіцяють, що виконається будь-яка наша молитва. Але є там і інше. Найкращий з тих, що молилися просив, щоб чаша Його минула. Вона не минула Його. Після цього треба б забути уявлення про молитву як про “вірний засіб”.

Багато які явища і закони доводяться не досвідом, а дослідами, штучно підлаштованими перевірками, які ми називаємо “експериментом”. Чи можна провести експеримент з молитвою? Не буду говорити про те, що істинний християнин не буде в цьому брати участь, бо йому ясно сказано: “Не спокушай Господа Бога твого”. Добре, це заборонене; але чи здійсниме це?

Уявимо собі, що якась кількість людей (чим більше, тим краще) погодяться між собою молитися шість тижнів про хворих лікарні А і не молитися про хворих лікарні Б. Потім підрахують результати, і побачать, що в першій лікарні більше зцілень, менше смертей. Заради наукової суворості можна повторити цей досвід декілька разів, в декількох місцях.
Але я не розумію, як молитися в таких умовах.

“Слова без думки до неба не доходять”, – говорить король в “Гамлеті”. Промовляти слова молитви і молитися – зовсім не одне і те ж; інакше для експерименту годилися б навчені папуги. Якщо наша мета – не зцілення хворих, ми не зможемо молитися про нього. За межами експерименту, в царстві молитви, немає ні найменших причин бажати зцілення одним хворим, але не іншим. Ви читаєте молитви не з жалості, а з наукової цікавості. Що б не робили язик ваш, губи, коліна, ви не молитеся.

Таким чином, ніякий експеримент нічого не доведе і не спростує. Це не так вже й сумно, якщо ми пригадаємо, що молитва – прохання, і порівняємо її з іншими проханнями.

Ми благаємо і просимо не тільки Бога, але і ближніх. Просимо передати сіль, підвищити зарплату, годувати нашого кота, поки ми у від’їзді, відповісти на нашу любов. Іноді випросити вдається, іноді – не вдається. Однак, і у разі успіху зовсім не просто довести з науковою суворістю причинно-наслідковий зв’язок між проханням і згодою. Можливо, ваш сусід і сам годував би кота, навіть якби ви забули про це попросити. Можливо, начальник просто боїться, як би вас не переманили. Що ж до любові, чи упевнені ви, що стали б просити, якби прекрасна пані давно не обрала вас?

Товариш, начальник, дружина можуть сказати вам і навіть думати, що поступили так, а не інакше, тому що їх попросили; ми можемо не сумніватися в правдивості їх і правоті. Але помітьте: упевненість наша базується не на наукових дослідах. Вона породжена особистими відносинами. Ми знаємо не “щось про них” – ми знаємо їх.

Переконаність в тому, що Бог завжди чує, а іноді – виконує наші молитви породжується точно так само. Той, хто добре знає дану людину, краще зрозуміє, через прохання чи по іншій причині він зробив те, чого ми хотіли. Той, хто добре знає Бога, краще зрозуміє, чи у відповідь на молитву Він послав мене до перукаря.

Молитва – не чаклунство або якийсь автомат. Насправді вона – або чистий самообман, або особисте спілкування між неповним, як зародок, сотворінням і довершеним Творцем. Молитва-благання, молитва-прохання – лише мала частина такого спілкування. Засмучення – його поріг, благоговіння – його святилище, радість про Бога – його трапеза. Коли ми спілкуємося з Богом, відповідь Його на благання – лише наслідок, і не найважливіший.

І все ж молитва-прохання дозволена нам і заповіджена: “Хліб наш насущний дай нам днесь”. Тут все непросте. Здавалося б, Всезнаючий не потребує наших підказок, Всемилостивий – в понуканнях. Але рівно так само Він не потребує посередників, ні в живих, ні в неживих. Він міг би підтримувати наше життя без їжі або дати нам хліб, минвши землеробників і пекарів, дати знання, минувши вчителів, дати віру, минувши проповідників. Однак Він допустив співпрацювати з Ним і грунт, і погоду, і тварин, і думку нашу, і волю. “Бог, – говорить Паскаль, – встановив молитву, щоб дарувати Своєму витвору високу честь: бути причиною.” Не тільки молитву: цю честь Він дарує нам у всіх наших діях. Дивно, що моя молитва може впливати на життя; анітрохи не менш (і не більш) дивно, що на неї можуть впливати мої вчинки.

Мені здається, Бог не робить Сам того, що може доручити нам, людям. Він велить робити незграбно і повільно те, що Він зробив би блискуче і швидко. Він попускає нам нехтувати Його веліннями і терпить, якщо ми не уміємо їх виконати. Ймовірно, ми дуже слабо уявляємо собі, як співпрацює кінцева, хоч і вільна воля, з волею Всемогутнього. Так і здається, що Господь невпинно стримує Себе, немов зрікаючись кожної миті від престолу. Ми не просто споживачі або глядачі – ми удостоєні участь в грі Господній. Можливо, це просто справа творення, що стається на наших очах? Ось так, саме так, Бог творить щось – та ні, творить богів! – з нічого.

Сам я схиляюся в це повірити. Але щонайбільше це – лише модель або символ. Істина є недоступна для нашому розуму. Задовільняємося малим, розвіємо погані подоби. Молитва – не машина. Молитва – не магія. Молитва – не рада Богу. Як і всяка наша дія, вона пов’язана з дією Божою, без якого нічого не значать всі земні причини.

Ще небезпечніше вважати, що ті, чиї молитви виконуються – фаворити Господні, впливові при Його дворі. Одне лише благання про чашу доводить, що це не так. Досвідчений і добрий християнин сказав мені суворі слова: “Я бачив багато виконаних молитов і багато чудес, але вони звичайно даруються початківцям – перед звертанням, відразу після нього. Чим далі ти пішов по християнському шляху, тим вони рідші”. Значить, Господь залишає без відповіді найкращих Своїх друзів? Що ж, Кращий з кращих закричав: “Для чого Ти Мене залишив?”. Коли Бог став Людиною, Людина ця була утішена менше від нас, менше від всіх. Тут – велика таємниця, і якби я зміг, я б все одно не посмів розгадувати її. Зробимо інше: коли, всупереч імовірності і надії, виконуються молитви таких, як ви і я, не будемо гордитися. Якби ми стали сильніші і доросліші, з нами поводилися б не так дбайливо і ніжно.

 Клайв Стейплз Льюїс

Translate »

Зв'яжіться з нами